Українська література підготовка до ЗНО

Повісті російською мовою - Тарас Григорович Шевченко - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття

Антикріпосницька направленість простежується і в повістях Т. Шевченка, написаних російською мовою. Коли саме поет почав працювати над повістями, конкретних даних немає, можливо, це було ще до арешту 1850 р. Але повісті „Наймичка” і „Варнак” датуються 1844-1845 pp., можливо, з обережності. Після смерті Миколи І Шевченко відмовився від фіктивних дат і не приховував від друзів, що пише повісті, підписуючи їх „Кобзар Дармограй”.

За життя автора повісті так і не були надруковані. Після смерті Шевченка рукописи цих творів знаходились у М. Костомарова. Тільки у 80-ті роки XIX століття дев’ять повістей Кобзаря (за свідченням самого Шевченка, їх було близько двадцяти) побачили світ у газеті „Труд”, журналах „Исторический вестник” и „Киевская старина”, а у 1888 р. з’явились окремим виданням „Поэмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченко, писанные на русском языке”.

За тематикою проза Шевченка є органічним продовженням його поезії. І хоча в мистецькій досконалості вони поступалися перед поемами, проте містили глибшу, ніж в останніх, характеристику персонажів, мали більш чіткий побутовий фон. Отже, кожна з повістей Шевченка — це не розширений переказ змісту поеми, а новий оригінальний твір.

У повісті „Наймичка” поет продовжує розкриття образу жінки-матері в кріпосному суспільстві. Його наймичка Лукія виявляє моральну стійкість, вдруге зустрівшись зі своїм спокусником. У ліричних відступах, які органічно входять у композицію, автор виражає ставлення до зображуваних подій, вболіває за долю героїні, підносить гуманність і благородство простих людей-трудівників.

Повісті „Варнак” і „Княгиня” теж містять виразні антикріпосницькі мотиви.

Єдиною з повістей Т. Шевченка, де дія відбувається не в Україні, є повість „Несчастный”. Автор показує, як формується характер людини в умовах існуючої дійсності, що призводить до морального звиродніння і падіння.

Найбільша повість Шевченка „Прогулка с удовольствием и не без морали” засуджує антинародний характер кріпосницького суспільства. Прийом подорожі, вжитий у творі, відкрив можливості для широкого показу життя різних соціальних груп населення самодержавної Росії.

А у повістях „Художник” та „Музикант” Шевченко порушує проблему становища митця в кріпосному суспільстві.