Всі публікації щодо:
Історія літератури

Українська література підготовка до ЗНО

Історичні умови - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII — перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.)

Велике значення для розвитку культури на Україні наприкінці XVIII — у перших десятиліттях XIX століття мало відкриття у ряді міст вищих і середніх світських навчальних закладів. У 1805 році завдяки В. Н. Каразіну було засновано Харківський університет, 1820 року відкрилася гімназія вищих наук у Ніжині, яка 1832 року була реорганізована у ліцей, у 1834 році засновано університет у Києві, гімназії у Полтаві, Одесі та Харкові. У стінах цих навчальних закладів дворянська молодь отримувала не тільки знання, але й переймалася найбільш прогресивними національно-культурними ідеями того часу. Також при університетах відкривалися друкарні, що дозволяло видавати фольклорні та поетичні збірки, наукові праці, журнали та альманахи. Вчені, що викладали у Харківському та Київському університетах, займаються фольклорними, етнографічними та історичними дослідженнями, що друкуються в журналах і альманахах як на Україні, так і в Москві, і в Петербурзі.

Період розвитку української літератури кінця XVIII — перших десятиліть XIX століття отримав назву нової літератури. Порівняно з давньою літературою це була література нової історичної епохи — епохи початку розпаду феодально-кріпосницького устрою в країнах Західної Європи та в Росії, посилення боротьби проти кріпосництва і самодержавства, розвитку нових суспільних відносин. Ця епоха вимагала іншої літератури, з новою тематикою, змістом, мовою, заснованої на нових ідейно-естетичних засадах.

Друга половина XVIII століття стала часом громадського та економічного піднесення суспільства, розвитку національної культури та характеризувалася посиленою увагою митців до мови, побуту і фольклору, що є витоками національної свідомості та самобутності. Українська інтелігенція прийшла не тільки до національного самоусвідомлення, але й до більш глибокого розуміння ролі художнього слова у розвитку суспільства. Давня українська література не мала значного впливу на суспільне життя через обмеженість тематики, яка була переважно релігійною та шкільною, тому нові митці звертаються до світського життя, до реальності, і це стимулює пошуки нових естетичних принципів і художніх засобів.

Становлення нової української літератури відзначилося появою багатьох поетичних творів різних жанрів: поем, історичних віршів, послань, од, пародій тощо. її розвиток ішов у двох напрямах — бурлескно-реалістичному та романтичному, — і в обох цих напрямах відчувався значний вплив народної творчості, яка дала відчутний поштовх для формування нових естетичних зразків у літературі.

Провідну роль у формуванні нової української літератури на східноукраїнських землях відіграла творчість І. Котляревського, який перший звернувся до народу — його традицій, побуту, використав народну мову як літературну. Окрім того, він збагатив українську літературу новими жанрами та способами зображення дійсності. Бурлескно-травестійна поема „Енеїда” є одним з неперевершених творів такого роду у світовій літературі. Також Котляревський увів в українську літературу жанр водевілю, опери-драми, оди. Його ліричні поезії навіть стали народними піснями („Віють вітри, віють буйні”, „Віє вітер горою”, „Ой, я дівчина-полтавка” та ін.).

На Західній Україні становлення нової літератури відбувалося у той самий час, але у більш жорстких умовах культурного гноблення, хоча соціальний гніт народу був подібним до Росії: кріпосне селянство було власністю пана, а солдатчина однаково нівечила життя рекрутів в обох імперіях.