ОБРАЗ УЧИТЕЛЯ В ОПОВІДАННІ Г.ТЮТЮННИКА „НА ЗГАРИЩІ”

Творчі роботи наших відвідувачів

Після нагородження Г.Тютюнника медаллю „Золоте перо” А.Шевченко підкреслив : „Перо Григора Михайловича воістину золоте. Неперехідної художньої вартості твори залишив він своєму народові”. Його збірки оповідань та повістей : „Деревій”, „Батьківські пороги”, „Край неба”, „Коріння”, „Климко”, „Вогник далеко в степу” – користуються незмінним успіхом у сучасного читача. Твори Г.Тютюнника відзначаються глибоким розкриттям характерів героїв. Одним з найяскравіших прикладів психологічно вмотивованого показу людини з сильним характером є оповідання „На згарищі”.

Федор Нестерович – головний герой твору – повернувся у село з війни на милицях, з протезом. Оскільки рідних не залишилось, він зупинився у Одарки, „чепурної жінки з чорними від землі руками”. Згодом став учителювати в школі. Нас зворушує рішення Федора нестеровича відвідати спалене батьківське дворище, пройнятися близькими й далекими спогадами. Цей факт красномовно говорить про те, що вчитель – духовно багата людина, обдарована. Бо туга за батьківською хатою, пам’ять про предків може зберігати тільки людина, сповнена вдячністю й пошаною до своїх предків. Дитинство згадувалося герою у найніжніших фарбах : і хутірські вулиці, де стояла червона курява, і розбита чередою степова дорога, і „корова йшла з пасьби додому повагом. Немов з роботи”. „Життя тоді здавалося вічно щасливим”.

Болем у серці Федора Нестеровича відгукнулася розповідь діда Макара про те, як у хату влучила фашистська бомба, „…як у повітрі довго вирувало пір’я з подушок, а літак кружляв так низько, що навіть було видно ошкіренв льотчикові зуби і блискучу стрічку на комбінезоні”.

Ось тому, мабуть, учитель відчуває щем у грудях, коли дівчинка не могла відповісти на уроці про початок війни. Він не докоряв учениці, лише ворухнув ногою під столом і звалив ціпок, який „гримнув об підлогу, мов карабін”. Звичайно, молоді важко уявити страхіття війни, де були скалічені долі, тіла, душі. Але пам’ятати і знати про неї ми повинні !

Критик Валерій Шевчук писав, що Г.Тютюнник „переймається і перехо-дить у дух та плоть свого героя. Саме тому він починає творити новелу – людський характер і вся його творчість – це і є сукупність таких характерів, в які він зміг перетворити своє єство”. І герой оповідання „На згарищі” не став винятком.

Петров Олександр