Всі публікації щодо:
Давня українська література
Оригінальна світська література
Теорія літератури

Українська література 9 клас - Л.Т. КОВАЛЕНКО - Оріон 2017

Поученіє... Володимира Мономаха - Пам'ятки оригінальної літератури княжої Руси-України - Давня література - Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література

Князь Володимир Мономах (1053-1125) написав «Поученіє...» на схилі літ своїм дітям, але за широтою тем, порушених у творі, ці морально-релігійні настанови виходять далеко за межі княжої сім’ї й навіть усіх києворуських княжих родин. «Поученіє...» на той час набуло широкого суспільного значення.

Твір складається з двох частин. У першій викладено загальні настанови на щодень своїм дітям, що ґрунтуються на доброчесності. Світоглядною основою «Поученія...» є релігійні норми. Високі моральні заповіти Володимира Мономаха цінні й донині, вони змушують замислюватися про взаємини між людьми, удосконалювати свої моральні принципи. Ось деякі з його настанов:

Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків... [треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших.

Тут же він дає поради іншим князям, щоб вони чесно ставилися до виконання своїх обов’язків:

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розглядівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

У традиціях києворуської літератури автор не розмежовує релігійний і світський зміст твору. Він цитує релігійні книги, проводить чіткий поділ між праведним життям і гріховним, закликаючи користатися Божими заповідями в щоденному житті: «страх Божий майте вище над усе».

Володимир Мономах постає в «Поученії...» як державний діяч, господар дому, воїн-просвітитель. Читач бачить образ мудрого правителя, який дотримується законів і дбає про Руську землю, сумлінного трудівника й хороброго воїна.

У такий спосіб Мономах створив образ ідеального князя, гідного наслідування, і доніс до нащадків головну ідею — заклик до руських князів безкорисливо служити своїй землі, бути гідними правителями свого народу.

Друга частина твору — це своєрідна автобіографічна довідка, у якій Володимир Мономах розповідає за роками про героїчні епізоди зі свого життя. Вони скупі на описи, лаконічні в зображенні основних битв. Свою розповідь автор закінчує словами, зверненими до дітей:

«Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і недостойного, стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла людські здатного».