Українська література 8 клас - О. І. Борзенко - Ранок 2016 рік

Тарас Шевченко 1814-1861) - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

У житті геніального поета Тараса Шевченка особливу роль відіграла доля. Вона не раз змінювала його наміри, вела за собою, обдаровувала й приносила страждання. Іван Франко писав про це так: „Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей у ненависть і погорду...“.

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ПОЕТА

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня)¹1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині² в сім’ї селян-кріпаків. Невдовзі родина Шевченків перебралася до сусіднього села Кирилівки, де й минуло дитинство поета. Початкову освіту хлопець здобув у сільській школі. Йому рано судилося втратити батьків — в одинадцятирічному віці Тарас залишився сиротою. Змалку він усвідомлював і відчував нерозривний зв’язок із селянським світом. Однак доля змусила хлопця попрощатися з думками про хліборобське майбутнє, запропонувала інший шлях та інше життєве покликання.

Таким покликанням для Т. Шевченка стало мистецтво. Ще з дитячих літ він захопився малюванням, однак після смерті батьків мусив працювати в селянському господарстві свого дядька, бути за служника при школі, пасти громадську череду. Мрії про малярську науку не давали спокою — довго й наполегливо Тарас шукав учителя. Нарешті один із сільських малярів погодився взяти хлопця до себе в навчання з умовою, що той добуде дозвіл від свого поміщика. Окрилений успіхом, Тарас звернувся по дозвіл до панських управителів. Саме тоді за дорученням власника Кирилівки Павла Енгельгардта управителі шукали служників для панського двору. Так доля змусила молодого обдарованого сироту залишити рідні краї й повела до великого міста.

¹ Тут і далі: у біографіях письменників, життя яких припало на ХІХ ст., дати народження і смерті вказуються за „старим“ і „новим“ стилями — відповідно до особливостей юліанського та григоріанського календарів.

² Нині село Моринці знаходиться в Звенигородському районі Черкаської області.

Автопортрет (Т. Шевченко, 1843)

Відправляючи дворових слуг до Вільно, де служив Енгельгардт, управителі в загальному списку навпроти прізвища Шевченка зробили запис: „Годиться як кімнатний живописець“.

Так несподівано розпочалася далека й довготривала життєва мандрівка поза межами батьківщини. Тарас прибув до Вільно (тепер Вільнюс — столиця Литовської держави). Енгельгардт, ознайомившись із наданою Тарасові управителями характеристикою, вирішив виховати для своїх потреб кріпосного художника. Так уже у Вільно Т. Шевченко одержав перші професійні уроки малювання.

Однак невдовзі пан Енгельгардт дістав службове призначення до Петербурга, куди й переїхав з усіма слугами. Так Тарас потрапив до столиці Російської імперії.

Селянська родина (Т. Шевченко, 1843)

Опрацьовуємо прочитане

1. Коли й де народився Тарас Шевченко?

2. Ким були його батьки?

3. Де минуло дитинство поета?

4. Скільки років було Тарасові, коли він став сиротою?

5. Яким було перше творче захоплення Тараса?

6. Де Тарас Шевченко одержав перші професійні уроки малювання?

ШЛЯХ ДО ВОЛІ

Перебування в Петербурзі відкривало перед талановитою людиною широкі обрії для мистецького вдосконалення. Можливо, уже на той час Тарас передчував, що доля недаремно привела його до російської столиці. Прагнучи малювати, хлопець домігся в пана дозволу на продовження навчання. Вступивши до малярської артілі Василя Ширяєва, Т. Шевченко наполегливо працював, займався самоосвітою, вибудовував нові життєві плани. Та якими б сміливими не були ці плани, на заваді стояла принизлива кріпосна залежність.

І тут доля прийшла на допомогу Шевченкові. Спочатку була зустріч з Іваном Сошенком, українцем, учнем Петербурзької академії мистецтв. І. Сошенко познайомив земляка зі своїми приятелями письменником Євгеном Гребінкою та художником Аполлоном Мокрицьким, а згодом — із відомими митцями Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Василем Григоровичем, Михайлом Вільєгорським. Саме в колі цих людей зародилась ідея звільнення Шевченка від кріпосної залежності. Було вирішено, що К. Брюллов намалює для благодійної лотереї портрет відомого поета В. Жуковського. Ця лотерея відбулася 22 квітня 1838 року, а вже 25 квітня Жуковський вручив Тарасові відпускні папери. На двадцять п’ятому році свого життя молодий художник пориває з обтяжливим кріпосним становищем. „Велике щастя буть вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить“,— пише він тоді в листі до брата Микити.

Доля завжди зводила поета з людьми щедрої душі, готовими надати безкорисливу допомогу. Його прийняли до Академії мистецтв, а він із головою занурився в навчання. Здавалося б, здійснилося заповітне бажання Т. Шевченка присвятити себе живопису. Однак уже тоді поетичне покликання поступово опановувало особистість митця. Працюючи в майстерні К. Брюллова, він повсякчас переноситься в уяві на батьківщину. „У його розкішній майстерні, — згадував поет,— як у палаючім дикім степу над Дніпром, переді мною мигали мученицькі тіні наших бідних гетьманів... Переді мною стелився степ, засіяний могилами. Переді мною пишалась моя бідна Україна у своїй непорочній меланхолійній красі. І я задумувався, я не міг відвести своїх духовних очей від цієї рідної чарівної краси“.

Молодий Шевченко в майстерні Карла Брюллова (Г. Меліхов, 1947)

Пам’ятник Т. Шевченку в Харкові (М. Манізер, Й. Лангбард, 1935)

Опрацьовуємо прочитане

Використовуючи пам’ятку № 2, складіть план тексту „Шлях до волі“.

ПОЕЗІЯ ЯК ЖИТТЄВЕ ПОКЛИКАННЯ

Поет по-справжньому стає поетом, коли в нього з’являються читачі. Складати вірші Т. Шевченко почав іще кріпаком, але його талант привернув увагу широкого кола читачів лише після виходу дебютної книжки. Тут теж не обійшлося без втручання долі, випадку. Приятель Євгена Гребінки полтавський поміщик Петро Мартос, перебуваючи в Петербурзі, вирішив замовити комусь із художників свій портрет. Є. Гребінка порекомендував Т. Шевченка як гарного портретиста, учня славетного К. Брюллова. На сеансах малювання Мартос випадково дізнався про Шевченкову поезію й запропонував оплатити видання книжки. Так, за підтримки Є. Гребінки й П. Мартоса, у 1840 році побачив світ Шевченків „Кобзар“.

Вихід „Кобзаря“ змінив життя митця. Кількість захоплених читацьких відгуків перевершила найсміливіші очікування автора. Іще навчаючись в Академії мистецтв, він усвідомив, що поезія виступає в його думках на передній план і стає життєвим покликанням.

Завершивши навчання й одержавши звання художника, Тарас Шевченко повернувся в Україну. На той час вимогливому до себе поетові власне життя здавалося застиглим і бездіяльним, він прагнув активності й боротьби. Своєрідна душевна криза вилилася в розпачливе бажання порвати зі станом напівсонного існування й повернути незриму, але відчутну присутність долі:

Доле, де ти, доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої! злої!

І доля не забарилася нагадати про себе. Поет, можливо, й не передбачав, що справді накликає „злу долю“. У 1847 році його було заарештовано за причетність до Кирило-Мефодіївського братства — таємної організації, учасники якої ставили за мету звільнити український народ від національного й соціального гноблення.

Опрацьовуємо прочитане

Складіть запитання за змістом прочитаного тексту „Поезія як життєве покликання“ і запишіть їх у зошиті. Перевірте, чи охоплять відповіді на запитання всю інформацію тексту. За потреби допишіть запитання.

ЗНОВУ НЕВОЛЯ

Після арешту поет близько двох місяців провів в одиночній камері. Доки тривало слідство, він записав кілька творів, які вдалося вивезти на заслання і які згодом стали основою циклу „В казематі“. Підставою для об’єднання цих творів послужили не лише час і місце їх написання, а й загальний образ художнього світу: трагічна, але водночас лірична картина української дійсності.

Слідство завершилося, і поетові було винесено вирок: безстрокове заслання до війська. За особистим наказом російського імператора Миколи І до цього жорстокого присуду було додано заборону писати й малювати.

Тараса Шевченка покарали не за злочини, а за поетичне слово, пронизане любов’ю до України та ненавистю до її гнобителів. Понад десять років поет провів в ув’язненні й на засланні в Орській фортеці (тепер — місто Орськ в Оренбурзькій області Росії) та Новопетровському укріпленні (зараз — місто в Казахстані). Незважаючи на заборону, він продовжував писати, багато малював. У несприятливих умовах за перші три роки заслання митець написав більше творів, аніж за всі інші періоди своєї поетичної діяльності.

Форт Кара-бутак (Т. Шевченко, 1848)

Дженгис-агач (Т. Шевченко, 1848)

У поезіях того часу Т. Шевченко прагнув по-новому осмислити своє покликання, болісно відгукувався на втрату зв’язків зі звичним середовищем, виливав тугу за рідним краєм, звертався до дитячих спогадів, із сумом переживав самотність. Поет, який покладав занадто великі надії на силу поетичного слова, опинився в майже повній ізоляції, далеко від своїх читачів. Очевидно, цим зумовлене переважання в його ліричних творах сумних, мінорних інтонацій. У цей період не припинився його поетичний діалог із долею:

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої;

А іноді така печаль

Оступить душу...

Треба було мати неймовірну силу духу, щоб у непростих умовах заслання зберегти свою особистість і не піддатися зневірі й розчаруванню. І досі вражають Шевченків філософський спокій і готовність прийняти свою долю як неминучу життєву школу — з усіма її добрими й не дуже пропозиціями.

Опрацьовуємо прочитане

1. Назвіть поетичний цикл, написаний поетом в ув’язненні.

2. Який вирок винесли Т. Шевченкові?

3. Доведіть, що навіть на засланні Тарас Шевченко не припиняв творчої діяльності.

4. Використовуючи пам’ятку № 2, складіть цитатний план тексту „Знову неволя“.

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ

Шевченкові довелося десять років свого життя провести на засланні. Багато вистраждавши й переживши, поет не зламався. Як кульмінація його довготривалого діалогу з долею звучать рядки:

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

Ця довгоочікувана слава ще за життя прийшла до Тараса Шевченка: надзвичайна популярність серед читачів, звання академіка Петербурзької академії мистецтв, загальне визнання його високого морального авторитету. Однак, за словами І. Франка, „найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори“.

Решту життя після заслання Т. Шевченко провів у російській столиці. Лише ненадовго йому вдалося відвідати рідний край. Влада Російської імперії робила все, щоб не допустити геніального поета-пророка в Україну.

Помер Тарас Шевченко 26 лютого (10 березня) 1861 року в Петербурзі. Того ж року відбулося перепоховання поета в Україні на Чернечій горі поблизу Канева.

Україна і світ

150-річчя та 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка стали знаменними датами Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО¹. У засобах масової інформації цієї поважної міжнародної організації широко висвітлювалося значення Тараса Шевченка для української та світової культури.

Опрацьовуємо прочитане

1. Як довго Тарас Шевченко перебував на засланні?

2. Де пройшли останні роки життя поета?

3. Яке звання одержав Тарас Шевченко від Петербурзької академії мистецтв?

4. Коли помер поет? Де він похований?

5. Використовуючи пам’ятку № 2, складіть план розповіді про долю поета.

Запрошуємо до дискусії

6. Розгляньте ілюстрації на с. 46. Яким постає Тарас Шевченко на картині Г. Меліхова? Яку, на вашу думку, ідею втілили в пам’ятнику поетові скульптор М. Манізер й архітектор Й. Лангбард?

ЗНАЧЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Творчість Т. Шевченка має світове значення. Учені не раз порівнювали його з такими визначними митцями, як А. Міцкевич, О. Пушкін, Дж. Байрон, Г. Гейне, В. Гюго. Сьогодні поезія Тараса Шевченка перекладена багатьма мовами світу.

¹ Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and CulturalOrganization, UNESCO).

Для багатьох поколінь українців поет був і залишається національним пророком, символом нескореності народу. Його тернистий життєвий шлях та самовіддана літературна праця уособлюють духовні можливості людини, здатної долати життєві перешкоди, захищаючи ідеали правди, свободи, любові до ближнього.

Визначаючи роль Шевченкової поезії, український письменник Олесь Гончар писав: „З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить „Кобзар“, книга, яку народ український поставив на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів“.

Україна і світ

„Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець — він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет — він був хоробрим войовником за права і волю людей“.

Ліндон Джонсон, президент США у 1963—1969 роках

Готуємо проект

На основі біографічних матеріалів і творчості Т. Шевченка підготуйте проект за темою „Поет і доля“. Візьміть участь у конкурсі проектів.

ЛІРИЧНІ РОЗДУМИ ПРО ЛЮДИНУ І СВІТ

У житті Тараса Шевченка був складний і драматичний період випробувань, пов’язаний з арештом і тривалим засланням. Головною підставою для покарання поета стали художні твори. Але навіть переслідування не зломили бунтівного духу митця. Не бажаючи підкорятися забороні, поет продовжував творчу працю. Більшість його творів, написаних в ув’язненні й на засланні, складає лірика.

Художні твори, у яких зображуються почуття, настрої, роздуми, називають ліричними. Уся система художніх засобів у ліричному творі служить розкриттю цілісного руху людської душі. Залежно від змісту виділяють лірику громадянську, психологічну, інтимну, пейзажну, філософську.

У пошуках відповідей на складні питання буття Т. Шевченко завжди розглядав свою індивідуальну долю та поетичну місію в нерозривному зв’язку з долею рідної України. Тому й не дивно, що в багатьох його творах філософський зміст виражено завдяки майстерному поєднанню патріотичних, громадянських та особистісних мотивів.

Філософська лірика спрямована на творче осягнення стосунків людини і світу. Ліричний герой філософської поезії переймається складними проблемами світоглядного характеру: він прагне визначити життєві пріоритети, розібратися в самому собі, у своїх стосунках зі світом та власною долею.

Опрацьовуємо прочитане

1. Які твори переважають серед написаного поетом на засланні?

2. У чому полягає особливість ліричної поезії?

3. Назвіть основні тематичні групи ліричних творів.

4. Якими є ознаки філософської лірики?

5. У чому полягає своєрідність філософської лірики Тараса Шевченка?

Запрошуємо до дискусії

6. Поет і його творчість. Чи можна ув'язнювати поета за його творчість?

УБОЛІВАННЯ ЗА ДОЛЮ УКРАЇНИ

Вірш „Мені однаково, чи буду...“ був написаний Т. Шевченком невдовзі після арешту, коли поет осмислював своє становище людини, переслідуваної за патріотичні переконання. У цій поезії немає навіть сліду страху й зневіри, усі хвилинні емоції, пов'язані з арештом, опановано й підпорядковано вищому служінню. На уявні терези покладено особисте існування, з одного боку, та любов до батьківщини, турботу за її майбуття — із другого. Поет не вагається у власному виборі, він готовий до тривалого заслання й навіть до загибелі в повному забутті, оскільки прийняти мученицьку смерть за Україну — не є для нього марною жертвою.

У своєму монолозі ліричний герой наближається до пророка, який не лише вболіває за рідний народ, а й володіє особливою здатністю бачити прояви зла у світі та попереджати про майбутні загрози й випробування. Відповідними є й художні засоби, які добре узгоджуються з образом поета-пророка. Це передусім символізація, тенденція до ускладнення звичних образів та надання їм вагомого узагальненого значення. Скажімо, згаданий ліричним героєм „сніг на чужині“ асоціюється з холодом і посилює передчуття довготривалої неволі.

За допомогою влучних висловів автор створює образ загрозливої смерті — такої, коли людина зникає, не лишивши по собі навіть „малого сліду“. Поет використовує символіку фольклорного походження, запозичивши з народної словесності узагальнений образ „злих людей“ як якоїсь чи не містичної загрози, що нависла над Україною. Цей образ-символ асоціюється з такими характеристиками, як лукавство, хитрість, підступність.

Шевченко над Дніпром (К. Трутовський, 1875)

Також символічним є образ вогню — він використовується, коли поет згадує про приспану лукавими людьми Україну, безборонну, слабку, що може незчутися, як опиниться у вогні боротьби за своє виживання. Але вогонь — це не лише та стихія, яка несе загрозу й знищує. Вогонь — це також символ очищення, загартовування, набуття нової сили.

Чим може завершитися боротьба народу за своє майбутнє? Це важливе питання турбує автора, бо йому насправді „не однаково“. Поетове проникливе слово має надзвичайну силу, бо воно правдиве, підтверджене всім його життям.