загрузка...

Шкільний твір

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
Доля жінки в повісті Ольги Кобилянської«Людина»

Письменниця зуміла піднятися над сірою буденністю, що безжалісно пригнічувала її, і стати однією з найосвіченіших жінок свого часу, видатним художником слова. Літературі вона віддавала себе до останку, сил своїх не шкодувала. Слово стало палацом її душі, смислом і найвищою любов'ю. Мабуть, в образі кожної своєї героїні Ольга Кобилянська залишила часточку своєї душі, свого серця... Мені хотілося б поміркувати про долю Олени Ляуфлер, героїні повісті Ольги Кобилянської «Людина». Уже на початку повісті Олена викликала в мене симпатію, повагу. Вона — особистість сильна, цільна, горда, з різнобічними інтересами і тонким розумінням мистецтва.(Олену захоплюють нові ідеї, вона прагне стати поряд з чоловіками в суспільному поступі. Дівчина не відмовляється і від жіночого щастя, однак лише з чоловіком близьких їй поглядів. Духовну єдність із студентом-медиком Лієвичем вона ставить вище за багатство і суспільне становище. Олена не ідеалізує свого коханого, бачить у нього вади, але вважає, що справжня любов здатна їх подолати. На жаль, не судилося Олені бути разом з коханою людиною, доля до неї поставилася надзвичайно жорстоко: студент помер, і знову вона за лишилася самотньою. Вийти заміж за лісника було єдиною можливістю врятувати родину від тяжких бідувань. До цього свідомого насильства над собою Олена ставиться іронічно і з гіркотою. Вона впокорює свої почуття, зберігаючи водночас внутрішню волю. На таку велику жертву вона йде заради сестер і матері» Письменниця майстерно описує складну внутрішню боротьбу, яка розриває душу головної героїні, тонко передає весь комплекс почуттів, що характеризують морально-психологічний стан Олени в критичний момент її життя. Вона вивчає свого майбутнього нареченого ; уважно, хоче відшукати в ньому те добре, що викликало хоча б повагу замість і любові* Зворушливою і щемливою є сцена прощання Олени Ляуфлер з найдорожчим — з листами Стефана Лієвича. Коли Олена, розірвавши всі листи, взяла до рук останнього, вона не втрималася і розгорнула його. Такими натхненними словами Стефан розповідав їй про своє кохання! Але вороття в минуле немає. Доля головної героїні повісті виразно нам показує, якою була життєва позиція , авторки, якими були її переконання. Ольга Кобилянська послідовно відстоювала думку, що жінка не повинна бути безправною рабинею, безголосою маріонеткою. Вона — неповторна особистість, що має право вибору, має можливість чинити так, як їй підказує серце. Вона — Людина.

загрузка...
загрузка...