загрузка...

ВІРА ВОВК (СЕЛЯНСЬКА)
БАЛЯДА ПРО МАСКУ НА КАРНАВАЛ

Я вишиваю щоночі

Маску на карнавал,

В намистину тепло кладу

Покірне своє зусилля,

Пальцевих пучок дитя,

Щоб тільки раз у житті

Захлиснутися щастям,

Щоб по місяць дзвеніли

Мої браслети й серги,

Коли я своїми клубами

Розсуватиму довгі будинки

Тісних бульварів,

Щоб у розжарених жилах

Шаліла музика.

Тьмарити пам'ять коханцям.

Хай потім скотиться сонце

В бездонну могилу,

І черви хай точать його обличчя!

Мені байдуже!

Раз, тільки раз

Випити весь океан

І танцювати на бубнах

Під ворожбою сузір!

Зболілими пучками

Нанизувала намистини

Щороку. Довгі роки.

Надходив піст, довшали ночі.

Вона ж колихала

В пісному серці

Свій карнавал.

Раз перевершити місяць!

Над вулицями зійти,

Як сходить полярне світло,

Чудом розквітнути в місті!

Перше — пошесть прийшла,

Потім її карнавал.

Вона не була вже

Така молода.

Половіло волосся.

Донизавши маску з надій,

Так тихо зійшла з горба.

Як чудотворна ікона.

Вулиці аж кишіли:

По пошесті в місті

Мерці танцювали з живими,

Але ніхто не угледів

Маски з чорних намистин,

Ніхто й не оглянувся

На дивного янгола в довгій сорочці

З плямами крашених щік.

Дехто думав: то смерть,

Утікаймо від неї!

Інший: пошесть прийшла,

Хай дотанцює, як хоче!

Брук холоднів,

Кроки розбитими кахлями

Падали в ніч,

Місяць померк,

Утома бралась до костей,

Не було за чим страждати,

Життя стало раптом неважне:

Лялька шматяна,

Маска з намистин.

Над урвищем віяла пальма.

загрузка...
загрузка...