Всі публікації щодо:
Рубчак Богдан

Зрада ангела

Втомились плечі від незручних крил,

таких, як на старих дереворитах.

В куточках уст усмішка сибарита

і на сандалях тротуарів пил.

За те, що землю взяв за небосхил,

земля забрала завеликі мита:

єдина справжність міту вже закрита,

і уявити літ немає сил.

Та хоч привабив світ ночей гостинцем,

хоч прикував тебе тягар речей, —

залишишся ніяковим чужинцем:

ясніють у очах знаки незмиті,

і заважають крила, і пече

сліпучий спогад першої блакиті.