Всі публікації щодо:
Малишко Андрій

Каменотес

Чи юга, чи день в промiннях косих,

Чи зоря пливе вечiрнiм плесом,

Сорок лiт робив на хмарочосах,

Сорок лiт - усе каменотесом.

У Чiкаго шлiфував гранiти,

У Нью-Йорку - “бiлдiнга“ пiдводив,

Мертвий камiнь був як самоцвiти

3 рук його, Америцi на подив.

А збери снагу його i змогу,

Що лягла у камiнь понадмiру,

Тим камiнням вистелиш дорогу

Iз Нью-Йорка у Аляску сiру.

А склади камiння те на гранi,

В висоту зведи камiннi грати,

Буде та колона як в туманi,

Бога дасть за бороду чiпати.

От уже дiйшов старого вiку,

От уже i з рук не та робота,

I його, як старця чи калiку,

Виставили раптом за ворота.

Вiн пiшов в стару свою землянку,

Де не камiнь, а гнилi пороги,

Де мокрицi в щiлях на свiтанку

Стiни плачуть мокрi од вологи.

З горя випив вiскi чесну склянку,

Гнiвно думав з ночi безгомiнням:

Мiльйонера вкласти б в цю землянку,

Завалить шлiфованим камiнням!