Всі публікації щодо:
Малишко Андрій
Каменотес
Чи юга, чи день в промiннях косих,
Чи зоря пливе вечiрнiм плесом,
Сорок лiт робив на хмарочосах,
Сорок лiт - усе каменотесом.
У Чiкаго шлiфував гранiти,
У Нью-Йорку - “бiлдiнга“ пiдводив,
Мертвий камiнь був як самоцвiти
3 рук його, Америцi на подив.
А збери снагу його i змогу,
Що лягла у камiнь понадмiру,
Тим камiнням вистелиш дорогу
Iз Нью-Йорка у Аляску сiру.
А склади камiння те на гранi,
В висоту зведи камiннi грати,
Буде та колона як в туманi,
Бога дасть за бороду чiпати.
От уже дiйшов старого вiку,
От уже i з рук не та робота,
I його, як старця чи калiку,
Виставили раптом за ворота.
Вiн пiшов в стару свою землянку,
Де не камiнь, а гнилi пороги,
Де мокрицi в щiлях на свiтанку
Стiни плачуть мокрi од вологи.
З горя випив вiскi чесну склянку,
Гнiвно думав з ночi безгомiнням:
Мiльйонера вкласти б в цю землянку,
Завалить шлiфованим камiнням!