ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ

        

 ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ!   

    

 У синє море сонце ясне тоне,   

 І своє світло, ніби кров, червоне,   

 По всій країні доокола сіє;   

 А там зозульку в гаю десь чувати,   

 А там дзвіночок став селом кувати,   

 Там в борі вітер листям шелевіє:   

 Пречиста діво, радуйся, Маріє...   

    

 Пречиста діво, радуйся, Маріє!   

 Он молод жовняр ліг си на мураві,   

 Личко студене, шати му кроваві, —   

 Розстрілен нині; бо самий не вміє...   

 Камраття  [1]   яму темну му вкопали   

 І на спочинок бідного в ню склали;   

 Уже не скаже, як дзвінок запіє:   

 «Пречиста діво, радуйся, Маріє...»   

    

 Пречиста діво, радуйся, Маріє!   

 Під плотом сіла удовиця-мати,   

 До себе тулить бідне сиротяти   

 І плаче ревне, серденько їй мліє, —   

 Ба вже не плаче, вже і не голосить,   

 Склонила голов — більше не підносить;   

 Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...   

 Пречиста діво, радуйся, Маріє.   

    

 Пречиста діво, радуйся, Маріє!   

 Там онде блудить сплакана дитина   

 Без тата, мами, бідна сиротина,   

 Нічо не їло, душечка му мліє, —   

 І хоче в хату бідня навернути,   

 Господар псами тровить єго, чути:   

 Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє...   

 Пречиста діво, радуйся, Маріє.   

    

 Пречиста діво, радуйся, Маріє,   

 Бо я не можу... Вшак  [2]   я маю душу,   

 І чути мушу, і дивити мушу,   

 Що тут на світі, ах, тутки ся діє;   

 Да як до гробу зложать моє тіло,   

 Де темно, тісно, студено, зотліло,   

 Де нич  [3]   не плаче, де усе німіє,—   

 Пречиста діво, радуйся, Маріє!   

    

 [1861]   

    

 

   [1]       Камраття — товариші.

   [2]       Вшак — адже.

   [3]       Нич — нічого, ніщо.


загрузка...
загрузка...