Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір
Розробки уроків з української літератури 7 клас
Художні особливості повісті «Климко». (мова персонажів, художня деталь)
Мета. Поглибити знання про художню деталь, розвивати навички аналізу художніх особливостей твору, логічне мислення учнів. Виховувати любов до художнього слова.
Обладнання: текст твору, ілюстративний матеріал.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Пояснення нового матеріалу.
1. Слово вчителя.
Після довгих роздумів і творчих пошуків над першими творами Григір Тютюнник повірив у свої сили і впевнено заявив: «Я — людина. Я буду майстром». «Буду». означало: зроблю сам себе майстром. І це йому вдалося. Над потрібним словом письменник працював довго і важко, мучився, але знаходив таке, якого ніяким іншим не заміниш. «У художнього слова одна-єдина функція. Ця функція зветься необхідність». — читаємо в його щоденнику. Справді, тільки необхідні слова вживав письменник, тому й влучають вони просто в серце, сповнюючи його то радістю, то сумом, то здивованим захопленням перед точністю і правдою змальованої життєвої ситуації. Як умів Тютюнник посміятися! А ще більше вмів пожаліти людину. Коли один заповзятливий молодик настирливо допитувався у Григора про причини його успіху, той спочатку відмовчувався, а потім гостро відповів: «Біль! Повна душа болю…». Він був правдивим і щирим, сміливим і відвертим у висловлюванні своєї думки. Талановито програвав уривки зі своїх творів, чудово декламував і розповідав, бо мав виразне акторське обдарування.
У своїх творах Тютюнник зумів охопити усі сфери людського буття: соціальну, психологічну і морально-етичну. Він виразно бачив і викривав такі ганебні явища суспільства, як бездуховність, споживацтво, міщанство. Говорив про це відверто і сміливо.
Людина у його творах постає мов жива. Часом у пошуках потрібного слова письменник просиджував годинами. Писав, не поспішаючи, довго виношуючи задум, ретельно обмірковуючи сюжет, окремі деталі, яким теж приділяв велике значення.
III. Актуалізація опорних знань.
1. Бесіда з учнями.
— Пригадайте вивчений вами твір А. Чехова «Хамелеон». Чому головний герой Очумєлов серед літа одягнув шинель? (Для того, щоб показати городянам, що він придбав саме нову шинель).
— З якою метою він шинель то одягає, то знімає? (Очумєлов боїться прийняти хибне рішення).
А. Чехов зумів через художню деталь (нову шинель) передати думки і переживання головного героя.
— Пригадайте визначення художньої деталі, запишіть у зошити.
Художньою деталлю (від франц. Detail — подробиця) називають
таку характерну рису чи подробицю, яка слугує для глибшого та яскравішого змалювання картини дійсності чи образу героя.
IV. Сприйняття та засвоєння новою матеріалу.
1. Робота з текстом.
— Зачитати кінцівку повісті від слів: «Від переїзду вдарила довга автоматна черга».
— Яка деталь і з якою метою використана письменником у цьому уривку? (Тоненька біла цівочка солі. Сповненими небезпек дорогами, перемагаючи в собі страх, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю, щоб зарадити вчительчиній біді, і тут підстерегла хлопчину невблаганна смерть. Письменник хотів підкреслити ціну солі, на перший погляд, звичайної, але у ці страшні воєнні часи дуже важливої для виживання.)
— Яку роль у повісті відіграє ще одна художня деталь — «трояндова, мов сто троянд, сукня». вчительки? (Хлопці побачили в руках Наталі Миколаївни не просто звичайну сукню, це була жива нитка пам'яті, що зв'язувала ці хвилини із ще зовсім недавнім минулим, з їхнім незабутнім шкільним життям.)
— З чим у вас асоціюється хустка дівчини, велика, у веселих червоних та зелених квітах, що цвіла на весь базар? (З дівочою вродою. На окупованій території слід було остерігатися поліцаїв, які виловлювали молодь для відправки у Німеччину).
2. Робота над мовою персонажів.
— Мовний стиль Гр. Тютюнника характеризується багатством лексики, синонімів. Так, наприклад, герой не просто «говорить». а — цокотить, одказує, озивається, вигукує, регоче, лементує, бубонить, мигиче, видихує, шепоче, шушукається, співає, просить-стогне, кричить і т. д.
Скрізь, де бував, письменник уважно прислухався до розмов звичайних людей, особливо сільських, занотовував влучні вислови, приказки, цікаві спостереження — таким підготовчим матеріалом рясніють його записники.
— Складання таблиці «Мова героїв». (запис у зошити).
Герої твору |
Висловлювання персонажів |
Мова персонажа |
Наталя Миколаївна |
«Зульфате, заспокойся… Кармелючок мій малий». «Я рада за вас, мої хлопчики, я просто щаслива…». |
Лагідна, спокійна |
Бородань (торгаш) |
«Подумаєш, яка цяця… Ну, тоді пухни з голоду!». «Іш, чому вона тих виродків навчила! Вчи-и-ительша…». |
Груба, брутальна |
Тітка Марина |
«А може б, ти, синочку, в мене зостався, га?». «Прощай, синочку… Так хотілося мені тебе зоставити в себе, такий ти мені любий став — серця б тобі увірвала…». |
Близька до народної, пестлива, лагідна |
Климко |
«Тітонько, тьотю Марино… Де ви, тітонько?». «Туди, дядю, біжіть!». «Весною вона (вишня) біло цвістиме, влітку ягідьми блищатиме, шпаки налітатимуть…» «Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» |
Стисла, насичена дієслівними формами |
V. Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу.
Як бачимо, Гр. Тютюнник не ідеалізує своїх героїв, не наділяє якимись особливими рисами характеру. Здебільшого це звичайні люди — жінки, чоловіки, старенькі, діти. Герої його твору не говорять чіткою літературною мовою, а природною для них. Завдяки мові ніби оживає характер того чи іншого героя.
VI. Домашнє завдання.
Підготуватися до бесіди з позакласного читання. Прочитати оповідання О. Довженка «Воля до життя».