Всі публікації щодо:

Теорія літератури - Олександр Галич - 2001

Епіфора - Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) - Художньо-мовленнєва організація літературного твору - ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ - ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

Епіфора (грец. έπιφορά — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць. Наприклад:

Будемо вічно в труді рости,

З серця землі підіймать пласти,

Чорного золота давні пласти.

(Я. Шпорта)

Набагато рідше епіфора зустрічається в прозі: „Мне бы хотелось знать, отчего я титулярный советник? Почему именно титулярный советник?” (М. Гоголь).Інколи епіфора, як і анафора, може поширюватися на весь віршовий твір.