Всі публікації щодо:
Теорія літератури - Олександр Галич - 2001
Епіфора - Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) - Художньо-мовленнєва організація літературного твору - ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ - ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ
Епіфора (грец. έπιφορά — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць. Наприклад:
Будемо вічно в труді рости,
З серця землі підіймать пласти,
Чорного золота давні пласти.
(Я. Шпорта)
Набагато рідше епіфора зустрічається в прозі: „Мне бы хотелось знать, отчего я титулярный советник? Почему именно титулярный советник?” (М. Гоголь).Інколи епіфора, як і анафора, може поширюватися на весь віршовий твір.