Всі публікації щодо:
Куліш Микола

Українська література 100 тем

МИКОЛА КУЛІШ. МИНА МАЗАИЛО - ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. - 30-х рр. XX ст.

√ Микола Гурович Куліш (18 грудня 1892 р., Чаплинка — 3 листопада 1937 р., Карелія) — письменник, режисер, драматург, діяч освіти, педагог. Став жертвою сталінської репресивної машини.

√ У творчому доробку Куліша близько 15 п’єс: реалістично-побутові „97”, „Комуна в степах”; комедія-фарс „Хулій Хурина” (з рисами експресіонізму), сатирична п’єса „Зона”, комедія „Отак загинув Гуска” (з елементами символізму); творча вершина — „Народний Малахій (1927), „Мина Мазайло” (1929); використання експериментальної драми і вертепу — „Патетична соната” (1929); п’єси 30-х рр. — „Маклена Граса”, „Прощай, село” та ін.

! Більшість п’єс М. Куліша було поставлено театром Леся Курбаса „Березіль”.

• Соціально-побутова сатирична комедія„Мина Мазайло” (1929) була написана в результаті спостережень Куліша за процесом українізації. Основою для п’єси стала реальна історія, яка трапилася з харківським службовцем „Донвугілля” з Н-ської вулиці на Холодній Горі.

! За жанровим різновидом „Мина Мазайло” може бути визначена і як „філологічна” комедія, оскільки її практично неможливо перекласти іншою мовою через гру слів і значень.

√ У комедії процес українізації показується на прикладі однієї родини. Засуджується національний нігілізм українців, свідомість яких міцно тримає переконання в третьосортності усього українського, а також великодержавний шовінізм.

√ П’єса показує трансформації людини. У комедії ім’я розглядається як носій сутності й пам’яті роду та людини.

√ Образна система комедії.

• Мина Мазайло — службовець із Харкова, типовий обиватель, уособлення уявлень про меншовартість усього українського. Він згоден бути малоросом, аби хоч на краплю бути ближчим до „великої нації”.

На рівні підсвідомості Мина розуміє, що зраджує історичну пам’ять предків. Очевидно, тому Мині ввижаються його діди:

„Ой-о! Залишаю! Залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте мене, Боже мій, Боже мій...”.

Відчуття Мазайла, що українізація — явище тимчасове:

„Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади”.

Трагікомічність сцени тріумфу з приводу зміни прізвища:

членам сім’ї навіть слова „помер Мазєнін, Мина Маркович... Засмучені тяжко, про це жалібно оповіщають всіх родичів і друзів дружина...” здаються солодкими.

• Лина (Килина) Мазайло — дружина Мазайла.

• Рина (Мокріша) Мазайло — дочка Мазайлів.

• Мокій — син Мазайла, свідомий українець, чинить опір шовіністам.

• Уля — подруга Рини.

• Тьотя Мотя Расторгуева — сестра Лини з Курська, носій великодержавних шовіністичних традицій. Вона каже:

„По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной”.

• Тарас Мазайло — „поміркований” брат Мини з Києва.

• Баронова-Козино — учителька „правильних проізношеній”.

! У комедії прізвища і персонажі уособлюють певні типи людей.