Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Українська література 100 тем

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. КАЙДАШЕВА СІМ’Я - ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII - 70-90-ті рр. XIX ст.

Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький, 25 листопада 1838 р. — 15 квітня 1918 р.) — прозаїк, поет, драматург, етнограф-фольклорист, лінгвіст, літературнийкритик.

Творчий доробок:

• проза: повісті „Микола Джеря”, „Кайдашева сім’я”, „Дві Московки”, романи „Хмари”, „Князь Єремія Вишневецький” та інші прозові жанри;

• драматургія: комедія „На кожум’яках”, історичні драми „Маруся Богуславка”, „В диму та в полум’ї”;

• етнографія і фольклористика: „Світогляд українського народу від давнини до сучасності”, „Українські гумористи й штукарі”;

• лінгвістика: „Сучасна часописна мова в Україні” (1907), „Граматика української мови” в 2-х ч. (1914);

• статті: „Сьогочасне літературне спрямування”.

Риси творчості І. Нечуя-Левицького:

• вдале поєднання реалістичності і конкретності образів; увага до портретних та поведінкових деталей;

• увага до побутових і робочих моментів;

• соціальна, географічна, етнографічна конкретність;

• тяжіння мови до яскравих епітетів, образності, емоційності:

• тонкий гумор (у антиклерикальних творах): „Афонський пройдисвіт”;

• сатира і гумор у творах не ображають, а дають надію;

• поетизація кращих сторін народного життя;

• пластичні і рельєфні образи;

• змалювання образів і природи мовою живопису: письменник — майстер передавати світлотіні; створив рухливий і багатобарвний пейзаж;

• пейзажі, майстерно вмонтовані у полотно тексту, є продовженням думок і мрій персонажів.

! Заслуга І. Нечуя-Левицького — створення соціально-побутової повісті й роману, типові характери яких змальовані повно, за традиціями гоголівської реалістичної школи.

• „Кайдашева сім’я” (1879) — реалістична соціально-побутова повість, один з найкращих гумористично-сатиричних творів.

Соціальний конфлікт — основний: постійні сварки та короткочасні примирення на фоні відстоювання „прав” на власність. Конфлікт поколінь посилює соціальні негаразди у сім’ї.

Сюжет нескладний: створення дорослими синами родин і загострення конфліктів на побутовому ґрунті.

Композиція:

• зав’язка (конфлікт батька і синів, одруження Карпа); розвиток дії (виклад подій життя родини);

• кульмінація (може вважатися сутичка Мотрі з Кайдашихою, в якій остання втратила око);

• розв’язка твору (примирення двох сімей після того, як всохла груша).

Образи повісті:

• Омелько: працьовитий селянин, набожний, пияк, викликає глибоке співчуття;

• Маруся: образ Кайдашихи — поєднання позитивного і негативного; спілкування з панами лише зіпсувало її;

• Карпо: соціальний тип дрібного власника;

• Лаврін: втілення рис українського національного характеру;

• невістки: втілення рис пристосовництва.

! Сатира і гумор у повісті служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті.