Підготовка до ЗНО з української літератури

Іван Котляревський - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - 90-Х РР. XIX СТ. - ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ XX СТ.

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім'ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської ложі „Любов до істини“. У 1818-1821 рр. виконував обов'язки директора Полтавського театру. Упродовж тривалого часу обіймав посаду попечителя полтавських богоугодних закладів. Помер письменник 29 жовтня 1838 р., похований у Полтаві.

Котляревський вважається першим представником нової української літератури. Він відомий як автор „Енеїди“, „Наталки Полтавки“ й „Москаля-чарівника“. Над „Енеїдою“ письменник працював понад чверть століття. Поема є бурлескно-травестійною переробкою твору давньоримського автора Вергілія, у якому розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм. Згідно з вимогами бурлескно-травестійного жанру, український автор змінив національне тло першоджерела. Персонажі давньо-римського твору набули виразних українських рис — троянців з поеми Котляревського цілком правомірно ототожнюють з українським козацтвом. Українське життя представлене автором переважно в побутово-етнографічному вимірі. Котляревський прагнув якнайповніше змалювати традиційний народний побут. Недарма його „Енеїду“ називають енциклопедією української старожитності.

Яскравим явищем в історії української драматургії є п'єси Котляревського. Вони були створені 1819 р. і тоді ж уперше виставлені на сцені Полтавського театру. Серед них особливої популярності набула „Наталка Полтавка“. Майстерність у змалюванні персонажів, їхня простота і природність, м'який гумор, вдало дібрані пісні — усе це зумовило високі сценічні якості твору.

Художні здобутки Котляревського помітно вплинули на розвиток української літератури XIX ст. Поезія і драматургія після Котляревського надовго зберегли риси його стилю. Досвід письменника в зображенні народу, у відтворенні його мовного багатства став важливим чинником творчого становлення цілої низки українських літераторів.

„Перший відомий нам твір нового українського письменства — „Енеїда“ Котляревського — переносить нас на саму межу XVIII та XIX століть. Дві історичні доби виразно позначаються на ній: стара Гетьманщина з її старосвітським життям, і та нова Україна, що настала з губернськими установами та поширенням на українське шляхетство жалуваної грамоти дворянству. І не тільки „Енеїда“, сам Котляревський теж був продуктом переходової доби,— з живими симпатіями до колоритного минулого він сполучав уважне прислухання до нових культурних і літературних смаків, що йшли з російських центрів“.

(Зеров М. Нове українське письменство.— К., 1924.— С 26.)