Василь Семенович Стус

(1938 — 1985)

Біографія

Василь Стус

Твори

Уже Софія відструменіла

У порожній кімнаті

Церква святої Ірини

Вірші

Верстаю шлях — по вимерлій пустелі

Останній лист Довженка

Трени М. Г. Чернишевського

Весняний вечір. Молоді тумани

Присмеркові сутінки опали

Господи, гніву пречистого

Ярій, душе. Ярій, а не ридай

Невже ти народився

По вимерлій пустелі

Весь обшир мій — чотири на чотири

Довкола мене - цвинтар душ

Горить сосна — од низу до гори

Гойдається вечора зламана віть

Двоє слів читачеві

Сто років як сконала січ

За літописом самовидця

За читанням Ясунарі Кавабати

Пахтять кульбаби золоті меди

Пам’яті А. Г.

Твоє життя минуло й знебуло

За мною Київ тягнеться у снах

Наснилося, з розлуки наверзлося

Не можу я без посмішки Івана

На колимськім морозі калина

Посоловів од співу сад

Запахло сонцем, воском і зелом

О земле втрачена, явися

Не одлюби свою тривогу ранню

Тільки тобою білий святиться світ

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе

Сто плах перейди, серцеокий

Як добре, що смерті не боюсь я

У цьому полі, синьому, як льон

О Боже мій! Така мені печаль

На Колимі запахло чебрецем

Верни до мене, пам’яте моя

На схід, на схід, на схід, на схід

Мені зоря сіяла нині вранці

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує

Як тихо на землі! Як тихо!