Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Історія і особистість (за історичним романом Л. Костенко „Берестечко”)

Творчість Л. Костенко, як і всіх письменників-шістдесятників, тяжіє до психологічного насичення ліричного переживання, збагачення асоціативності й метафоричності поетичного мислення. Вона пройнята глибоко національним духом і колоритом, але водночас і загальнолюдським філософським змістом.

Серед вагомого творчого доробку письменниці особливо виділяються як найбільш репрезентативні історичні романи у віршах „Маруся Чурай”, „Берестечко”, драматичні поеми „Сніг у Флоренції”, „Дума про братів неазовських”, збірки творів „Неповторність”, „Сад нетанучих скульптур”.

Особливий інтерес викликає її останній роман „Берестечко”, написаний у формі внутрішнього монолога-сповіді головного героя гетьмана Богдана Хмельницького. Усі його переживання подаються автором крізь призму однієї історичної події — битви під Берестечком. Як слушно 7зауважує М. Ільницький: „… історія присутня в людині внутрішньо: в минулому живе сучасне, в сучасному відлунює минуле. Історизм — це передусім момент зв'язку епох, який проходить крізь серце, душу, помисли героїв.” [1, с. 353-354].

Л. Костенко обирає, як і ряд інших авторів, які звертались до художнього осмислення національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, одну із трагічних битв — поразку під Берестечком. Відображення цієї трагічної події, переживань Б. Хмельницького дає можливість Л. Костенко розкрити трагічні сторінки національної історії, такі складні проблеми, як видатна історична особистість та народ, як особа і народ, шляхи національного розвитку і відродження, осмислити зв'язок часів.

Головний герой твору Б. Хмельницький розкривається через складні внутрішні протиріччя. Він терзається своїми помилками:

Усе ж було за нас.

Чому ж програли ми?! [4, с. 7].

Разом з тим він готовий понести спокуту за ці помилки, виступає патріотом своєї землі, виразником національних інтересів українського народу:

Я знаю свій народ. Кляну його пороки.

Але за нього Господа молю! [4, с. 124].

Богдан Хмельницький свідомо розуміє, що воля, свобода ніколи не дається легко, що її необхідно завойовувати, відстоювати у нелегкій боротьбі:

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те. [4, с. 120].

Незалежна Україна — це та мрія, якою живе ізольований від війська у фортеці містечка Паволочі Б. Хмельницький. Він болісно переживає поневіряння свого народу, який шукає Україну в Україні, бо вся наша історія — то вічний пошук свободи. Знову і знову ми повинні турбуватися про державотворення. Головне, щоб ця боротьба не стала дріб'язковою, адже тоді ми можемо не помітити, як втратимо власну країну. І гетьман це усвідомлює:

Розломлять. Підгризуть. Як миша, як полівка.

Всі хочуть булави, всі борються за власть.

Та й буде булава — як макова голівка.

Отак поторохтять, і знову хтось продасть.

…………………………………………………………………..

…Отак воно і йдеться до руїни.

Отак ми й загрузаємо в убозтво.

Є боротьба за долю України.

Все інше — то велике мискоборство. [4, с. 99].

„Знаковий малюнок на обкладинці — гетьманська булава у траві.” [6, с. 44]. І від того, хто її підніме і ввійде на гору, залежатиме доля України, майбутнє нашої нації. Молімося, щоб ця людина була гідним представником українського народу і не повторювала помилок своїх пращурів, бо вона не має і не повинна мати часу на поразку.

Ільницький М. М. Людина в історії: (Сучас. укр. іст. роман).— К.: Дніпро, 1989.— 356 с.

Кодак М. „Берестечко”: один урок українству // Слово і час.— 2000.— №1.— С. 48–49.

Кодак М. Неопалимої книги скрижаль // Київ.— 2000.— №3–4.— С. 127–131.

Костенко Л. В. Берестечко: Історичний роман.— К.: Укр. письменник, 1999.— 157 с.

Мовчан Р. Позбутися рабського комплексу // Слово і час.— 2000.— №1.— С. 47–48.

Шпиталь А. Книга болю з проблиском надії // Слово і час.— 2000.— №1.— С. 44–47.